Державна політика у сфері освіти

Основним законодавчим актом, що визначає фундаментальні засади державної політики у сфері освіти, є закон України ‘Про освіту’, який є рамковим та регулює суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти. Складові системи освіти України регулюються спеціальними законами, як-от ‘Про дошкільну освіту’ (2001 р.), ‘Про повну загальну середню освіту’ (2020 р.), ‘Про професійну (професійно-технічну) освіту’ (1998 р.), ‘Про позашкільну освіту’ (2000 р.), ‘Про вищу освіту’ (2014 р.) тощо.

Відповідно до статті 5 Закону України ‘Про освіту’, освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.

Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Державна політика у сфері освіти формується й реалізується на основі наукових досліджень, міжнародних зобов’язань, вітчизняного та іноземного досвіду з урахуванням прогнозів, статистичних даних та індикаторів розвитку з метою задоволення потреб людини й суспільства.

Документами державного прогнозування і стратегічного планування розвитку освіти є: прогноз розвитку освіти України, стратегія розвитку освіти України, відповідні державні, регіональні та місцеві цільові програми, плани діяльності у сфері освіти органів влади. Органи влади забезпечують відкритий доступ до зазначених документів шляхом їх оприлюднення на своїх офіційних вебсайтах. Серед таких стратегічних урядових та відомчих документів слід зазначити Візію майбутнього освіти і науки України, Стратегію розвитку вищої освіти в Україні на 2022–2032 роки та Стратегічний план діяльності МОН до 2027 року. 

 Окрім зазначених вище документів, особливо важливими є Розпорядження Кабінету Міністрів України ‘Про затвердження плану заходів з виконання рекомендацій Європейської Комісії, представлених у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення Європейського Союзу 2023 року’, а також Національна стратегія розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року та операційний план з її реалізації на 2024–2026 роки, Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та операційний план заходів на 2022–2024 роки з її реалізації, Національна стратегія розвитку фінансової грамотності до 2030 року. Ці та інші урядові та відомчі документи є показником руху України до європейської спільноти як на ціннісному, так і на законодавчому рівнях.

Держава створює умови для здобуття громадянської освіти, спрямованої на формування компетентностей, пов’язаних із реалізацією особою своїх прав і обов’язків як члена суспільства, усвідомленням цінностей громадянського (вільного демократичного) суспільства, верховенства права, прав і свобод людини та громадянина.

Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності

Відповідно до статті 5 Закону України ‘Про освіту’, засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є:

• людиноцентризм;

• верховенство права;

• забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності;

• забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у т. ч. за ознакою інвалідності;

• розвиток інклюзивного освітнього середовища, у т. ч. у закладах освіти, найбільш доступних і наближених до місця проживання осіб з особливими освітніми потребами;

• забезпечення універсального дизайну та розумного пристосування;

• науковий характер освіти;

• різноманітність освіти;

• цілісність і наступність системи освіти;

• прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень;

• відповідальність і підзвітність органів управління освітою та закладів освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності перед суспільством;

• інституційне відокремлення функцій контролю (нагляду) та функцій забезпечення діяльності закладів освіти;

• інтеграція з ринком праці;

• нерозривний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, національними традиціями;

• свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності;

• академічна доброчесність;

• академічна свобода;

• фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом;

• гуманізм;

• демократизм;

• єдність навчання, виховання та розвитку;

• виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій;

• формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення;

• формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;

• формування громадянської культури та культури демократії;

• формування культури здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;

• невтручання політичних партій в освітній процес;

• невтручання релігійних організацій в освітній процес (крім випадків, визначених цим Законом);

• різнобічність та збалансованість інформації щодо політичних, світоглядних та релігійних питань;

• державно-громадське управління;

• державно-громадське партнерство;

• державно-приватне партнерство;

• сприяння навчанню впродовж життя;

• інтеграція у міжнародний освітній та науковий простір;

• нетерпимість до проявів корупції та хабарництва;

• доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

Освіта в Україні будується за принципом рівних можливостей для всіх.