В Україні існує три типи ЗВО: університет; академія, інститут; коледж (закон України ‘Про вищу освіту’).

Університет – це багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) ЗВО, який здійснює інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у т. ч. доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним у країні та за її межами, а також у регіоні науковим і методичним центром.

Академія, інститут – це галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) ЗВО, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому й вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром в країні та/або регіоні.

Університети, академії та інститути мають розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів. Вони сприяють поширенню наукових знань та провадять культурно-просвітницьку діяльність.

Коледж – це ЗВО або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 % загального ліцензованого обсягу. 

Університету, академії, інституту незалежно від форми власності відповідно до законодавства може бути надано статус національного. Статус національного відображається в офіційній назві відповідного закладу вищої освіти. На початок 2020 р. в Україні було 118 ЗВО зі статусом національних, серед яких у функціональному розрізі 24 класичних, 17 технічних, 11 ЗВО, що підпорядковуються силовим відомствам, по 10 аграрних і мистецьких, 9 медичних, 8 транспортних, по 6 економічних та педагогічних, 3 архітектурних і 14 університетів іншого спрямування (Річний звіт Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за 2019 рік). 

Окрім зазначених вище, в Україні також наявний такий тип ЗВО, як дослідницький університет. Цей статус може надаватися ЗВО, який забезпечує розвиток держави в певних галузях знань за моделлю поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки, для стимулювання наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності й проведення міждисциплінарних досліджень може надаватися статус дослідницького університету. 

Статус дослідницького університету надається закладу вищої освіти строком на п’ять років. Надання, позбавлення та подовження дії статусу дослідницького університету здійснюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. ЗВО може отримати статус дослідницького університету в разі:

• наявності інституційної акредитації;

• присутності в міжнародних рейтингах ЗВО, перелік яких визначається Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти;

• одержання за результатами проходження державної атестації в частині провадження ним наукової (науково-технічної) діяльності впродовж не менше трьох із попередніх п’яти років найвищої позиції щонайменше за одним науковим напрямом або однієї з трьох найвищих позицій не менш як за трьома науковими напрямами.

Дослідницький університет має право:

• використовувати у своєму найменуванні слово ‘дослідницький’;

• отримувати в пріоритетному порядку базове фінансування наукових досліджень відповідно до Закону України ‘Про наукову і науково-технічну діяльність’; 

• приймати остаточне рішення щодо присвоєння вчених звань;

• утворювати самостійно разові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за участю не менше п’яти осіб із відповідним ступенем, двоє з яких працюють в іншому ЗВО (науковій установі);

• реалізовувати інші права, передбачені законодавством.      

Слід зазначити, що на сьогодні наявність в назві університету ‘національний’ має      передусім представницький і статусний характер.

Поряд із цим різні типи ЗВО пропонують здобувачам різні види освітніх програм (ОП). Залежно від критерію класифікації, ОП можуть належати до таких видів:

• За рівнями вищої освіти: початкового (короткого циклу) вищої освіти, першого (бакалаврського) рівня, другого (магістерського) рівня, третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня.

• За ступенем вищої освіти: з підготовки фахівців освітнього ступеня ‘молодший бакалавр’, ‘бакалавр’, ‘магістр’ та ‘доктор філософії’. З 2024 року набір вступників для здобуття ступеня вищої освіти молодшого бакалавра не проводиться.

• Згідно із законодавством України, ОП поділяються на освітньо-професійні й освітньо-наукові/освітньо-творчі. Освітньо-професійна програма розробляється для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти та другого (магістерського) рівня (прикладне спрямування). Освітньо-наукова програма розробляється для другого (магістерського) рівня вищої освіти (академічне спрямування) включає дослідницьку (наукову) компоненту і для третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти (наукове спрямування), включає дослідницьку (наукову) компоненту та інноваційний характер. Освітньо-творчі програми реалізуються в творчій аспірантурі, навчання за такими програмами надає можливість здобути ступінь доктора мистецтва.

• За визнанням відповідності нормам якості: акредитовані – мають державну та/або міжнародну акредитацію; неакредитовані – нові програми, які не мають жодного випуску; сертифіковані – мають сертифікати відповідності українських та/або міжнародних професійних організацій і/чи сертифікаційних/кваліфікаційних центрів, сертифікати від роботодавців; такі, що мають внутрішні документи визнання та/або оцінки якості (наприклад, висновки міжнародної чи української незалежної експертизи, висновки наглядових і управлінських рад; висновки роботодавців тощо).

• За ступенем відповідності завданням навчання осіб з особливими освітніми потребами: адаптовані (пристосовані для навчання осіб з особливими освітніми потребами обмежень життєдіяльності, зумовлених їх станом здоров’я, та індивідуальних можливостей) і неадаптовані. Зазначимо, що особливі потреби не зводяться виключно до інвалідності. Додаткової підтримки можуть потребувати, наприклад, здобувачі вищої освіти, які мають дітей.

• За моделями організації освітнього процесу: ОП, які реалізуються за традиційною моделлю організації освітнього процесу, що передбачає проведення занять викладачів зі здобувачами в прямому контакті безпосередньо в аудиторіях; ОП, які реалізуються за дистанційною моделлю, що передбачає індивідуалізований процес освітньої діяльності здобувачів вищої освіти, який відбувається переважно за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу в спеціалізованому середовищі; ОП, які реалізують за змішаною моделлю, що передбачає при проведенні контактних занять викладачів зі здобувачами або ж під час самостійної роботи здобувача навчальну взаємодію у віртуальному навчальному середовищі університету та застосування, за потреби, інших технологій, сервісів, платформ (Google Classroom, Moodle, Microsoft Teams тощо).

• За приналежністю (місцем реалізації): ті, що реалізуються в одному підрозділі університету; міжінститутські/міжфакультетські, які реалізуються паралельно у двох та більше підрозділах університету; спільні, що реалізуються університетом повністю або частково разом з іншими організаціями, зокрема закордонними.

• За формою здобуття освіти: ОП, які передбачають інституційну (очну, денну, вечірню), заочну, дистанційну, мережеву) та дуальну освіту. Навчальні плани за інституційними формами здобуття освіти повинні бути ідентичними в частині структурно-логічної схеми підготовки, переліку дисциплін, обсягів навчального навантаження, контрольних заходів та індивідуальних завдань з урахуванням специфіки форми здобуття освіти в частині обсягів аудиторних занять та індивідуальних завдань, графіка навчального процесу. Дуальне навчання реалізується здобувачами денної форми шляхом навчання на робочому місці на підприємствах, в установах і організаціях для набуття певної кваліфікації обсягом від 25 до 60 % загального обсягу ОП на основі договору. Для реалізації ОП за дуальною формою розробляються: окремий навчальний план, що охоплює весь період реалізації ОП та має відповідати вимогам щодо забезпечення тривалості практичного навчання, передбаченим для дуальної форми здобуття освіти; графік освітнього процесу, який передбачає чергування періодів навчання в університеті й на робочому місці (наприклад, Положення про освітні програми вищої освіти Сумського державного університету).

• За предметним полем ОП можуть відповідати одній предметній області або бути міждисциплінарними. Міждисциплінарна освітня (освітньо-наукова) програма передбачає опанування знання, що перебуває на межі галузей знань, спеціальностей та/або належить до кількох спеціальностей, які й визначають її предметну область. Міждисциплінарні освітні (освітньо-наукові) програми вищої освіти розробляються відповідно до Закону України ‘Про вищу освіту’; Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 266; Вимог до міждисциплінарних освітніх (наукових) програм, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 01.02.2021 № 128; вимог до створення освітніх (освітньо-наукових) програм підготовки за галуззю знань, двома галузями знань або групою спеціальностей, які передбачено затвердженими у встановленому порядку стандартами вищої освіти. 

Інформація про відповідні галузі, спеціальності зазначається в документі про здобуту вищу освіту, що видається після успішного завершення програми, як елемент опису освітньої кваліфікації. Зміст міждисциплінарної освітньої програми має відповідати предметній області, визначеній цими галузями, спеціальностями.

Програма вважається міждисциплінарною, якщо обсяг освітніх компонентів у кредитах європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС), що може бути співвіднесений із відповідними спеціальностями (галузями), які визначають її предметну область, є приблизно однаковий. У разі домінування одного з таких компонентів програму слід віднести саме до відповідної спеціальності (галузі), а не вважати міждисциплінарною. 

Міждисциплінарні освітні (наукові) програми можуть створюватись із залученням до предметної області всіх галузей та спеціальностей, окрім тих, що входять до Переліку спеціальностей, здобуття ступеня освіти з яких необхідне для доступу до професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 22.05.2020 № 673.