В Україні існують декілька основних видів закладів освіти: державні (засновником є держава), комунальні (засновником є територіальні громади) і приватні. Засновником приватного закладу освіти можуть бути фізичні або юридичні особи.
Фінансування приватних закладів освіти
Заклади дошкільної та загальної середньої освіти
Фінансування дошкільних і шкільних українських приватних закладів освіти здійснюється переважно за рахунок батьківських коштів вихованців, учнів. Джерелом фінансування також можуть бути спонсорські й благодійні внески, гранти та інші надходження, що не заборонені законодавством. Зазвичай при вступі до освітнього закладу вноситься вступний внесок, надалі плата є щомісячною. Додатково батьки також можуть оплачувати вартість харчування дитини, за додаткові заняття, наприклад із поглибленого вивчення іноземної мови, або за відвідування дитиною тих чи інших гуртків для її розвитку, які організовуються в освітньому закладі.
Приватні школи можуть отримувати також державне фінансування. Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен громадянин має право на освіту, а повна загальна середня освіта є обов’язковою для всіх громадян. У зв’язку з цим приватні школи, які надають послуги зі здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, також мають право в Україні на отримання коштів освітньої субвенції, що виділяються у вигляді трансферту з державного бюджету місцевим бюджетам на оплату праці тих педагогічних працівників, що надають послуги зі здобуття повної загальної середньої освіти. У разі звернення приватних шкіл по таке фінансування ці кошти розраховуються відповідно до прийнятих формул з урахуванням кількості учнів та інших необхідних для розрахунку показників.
Заклади професійної (професійно-технічної) освіти
В Україні у 2023 р. функціонувало 344 приватних заклади професійної (професійно-технічної) освіти. Власники таких закладів можуть самостійно встановлювати плату за професійно-технічне навчання, її рівень визначається попитом на нього з боку здобувачів освіти та можливістю їх влаштування на ринку праці. Власники недержавних закладів професійної (професійно-технічної) освіти утримують ці заклади самостійно.
Заклади вищої освіти
Кошти недержавних закладів вищої освіти формуються з плати за навчання студентів, коштів засновників закладу, допомоги спонсорів, державних коштів, інших законно залучених коштів. Держава, наприклад, може виділяти недержавним закладам освіти кошти для проведення конкурсних наукових досліджень (у разі перемоги цього закладу в конкурсі), а також інші кошти. Традиційна релігійна громада чи об’єднання також може створити недержавний заклад вищої освіти. Прикладом є Український Католицький Університет з відкритою академічною спільнотою, яка живе східнохристиянською традицією. Університет має досить високі рейтинги.
У Конституції України зазначено, що безоплатно здобути вищу освіту громадяни України можуть тільки в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі. Тобто навчання в приватному закладі вищої освіти передбачає плату за навчання, яка визначається цим закладом.
Розширення та тенденції розвитку сектора приватної освіти
Сектор приватної (недержавної) освіти в Україні є невеликим, але поступово розширюється.
Якщо кількість приватних закладів дошкільної освіти в передвоєнному 2020/2021 н. р. становила 427 закладів (2,8%), то у 2023/2024 н. р. вона зросла до 476 закладів (3,1%). З 2018 р., після прийняття закону України ‘Про освіту’, освітня політика була спрямована на лібералізацію умов створення недержавних закладів дошкільної освіти, що значно полегшило цей процес. Місцеві органи влади, які стикаються з нестачею державних закладів дошкільної освіти, можуть доступними їм способами сприяти роботі недержавних таких закладів, полегшити процес їх створення ініціативними громадянами та юридичними особами.
Кількість приватних загальноосвітніх шкіл в Україні впродовж 2020–2023 рр. збільшилася в 1,3 раза, із 354 закладів (2,4%) у передвоєнному 2020/2021 н. р. до 454 закладів (3,6%) у 2023/2024 н. р. У недержавних загальноосвітніх школах навчається плонад 2,2 % всіх учнів. За статистичними даними, кількість приватних шкіл значно зросла порівняно з 2014/2015 н. р. – у 2,7 раза, а учнів – у 4,8 раза.
Кількість недержавних закладів професійної (професійно-технічної) освіти підвищується: у 2017 р. їх налічувалося 118 закладів, а у 2024 р. – уже 344 заклади (у 2,9 раза більше). Частка приватних закладів професійної (професійно-технічної) освіти у 2024 р. становила 25,9% усіх таких закладів.
Приватні заклади вищої освіти відіграють доволі вагому роль. У 2023 р. функціонувало 119 недержавних закладів вищої освіти (інститутів, академій, університетів), що становить 35,8% усіх таких закладів.
Під час війни загострилися проблеми для приватних закладів освіти, серед яких високі тарифи на оплату комунальних послуг, брак власних коштів на створення безпечних умов для здобувачів освіти й викладачів, необхідність додаткового облаштування закладів інтернет-обладнанням та іншими засобами дистанційної освіти, ускладнене отримання банківських кредитів, відсутність ефективного механізму вирішення питання довгострокової оренди державного й комунального майна, нерозвиненість державно-приватного партнерства у сфері освіти. Утім, відбувається інтенсивне спілкування менеджерів приватної освіти та державних органів, розробляються механізми розв’язання зазначених проблем, є розуміння, що приватна освіта це партнер Української держави у вирішенні питань доступності й безперервності освіти за рахунок матеріального та інтелектуального ресурсу приватного інвестора.
Створення недержавних закладів освіти та управління ними
Для відкриття приватного закладу дошкільної освіти або загальноосвітньої школи в Україні необхідно виконати низку умов, адже заклад освіти повинен мати право видавати документи, що підтверджують отримання освіти. Необхідною умовою є наявність приміщення, яке пристосоване для дітей певного віку та відповідає нормам гігієни. У будівлі, крім класних кімнат, обов’язково має бути місце для обладнання їдальні, медичного пункту, спортзалу. Обов’язковим є ліцензування діяльності приватної школи з наступною її державною реєстрацією. Рішення про видачу закладу освіти ліцензії приймаються органами ліцензування за місцем провадження освітньої діяльності окремо за кожним рівнем повної загальної середньої освіти із зазначенням місця(-ь) провадження освітньої діяльності. Для ліцензування також необхідно мати вже розроблену шкільну програму із зазначенням навчальних дисциплін та навантаження на учнів у межах допустимих норм, відомості про закупівлю підручників, посібників і технічне оснащення закладу освіти, інформацію про педагогічні кадри, умови їх роботи, професійний рівень. Щоб мати право видавати освітні атестати, надалі закладу буде необхідна атестація, яка здійснюється відповідним органом регіонального управління освітою через декілька років для підтвердження заявленого професійного рівня.
Заклад професійної (професійно-технічної) освіти може бути створений фізичною або юридичною особою. Засновник обирає організаційно-правову форму такого закладу та звертається до регіонального органу. Заклад професійної (професійно-технічної) освіти створюється відповідно до вимог державного органу (статут, призначення керівника тощо). Освітня діяльність недержавного закладу професійної (професійно-технічної) освіти залежно від його рівня ліцензується обласним управлінням освіти або Міністерством освіти і науки України. Ліцензія видається, коли заклад має відповідну матеріально-технічну базу, кваліфікований колектив, методичні й матеріально-технічні засоби, а також підготовлені місця як для теоретичного, так і для практичного навчання. Надалі належну якість надання освітніх послуг повинна підтвердити атестація чи акредитація.
Фізична або юридична особа також може створити недержавний заклад вищої освіти. Організаційно-правову форму такого закладу обирає засновник. Установчим документом закладу вищої освіти є його статут, яким цей заклад керується у своїй діяльності. Якщо заклад вищої освіти хоче організовувати навчання, він повинен отримати ліцензію на організацію навчання та пов’язану з ним діяльність. Ліцензія видається відповідним підрозділом Міністерства освіти і науки України, якщо установа відповідає чинним вимогам. Зокрема, заклад має відповідати вимогам до матеріально-технічної бази та наявності кваліфікованих кадрів, передбаченим навчальним планам. Повинен бути представлений перелік освітніх програм за спеціальностями із зазначенням освітніх компонентів для кожної освітньої програми, спрямованих на досягнення передбачених такими програмами результатів навчання. Заклад вищої освіти має відповідати також усім іншим вимогам законодавства.
Забезпечення якості в приватній освіті: державний моніторинг
У недержавному закладі освіти функція забезпечення якості освіти покладається на засновника закладу. З боку держави здійснюється систематичний моніторинг якості освіти. Зокрема, в Україні такий моніторинг від рівня дошкільної до рівня професійної (професійно-технічної) освіти здійснюється Державною службою якості освіти (ДСЯО), для вищої освіти – Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), яке, окрім моніторингу, також періодично проводить акредитацію закладів вищої освіти.
ДСЯО, крім цього, здійснює сертифікацію педагогічних працівників – на добровільних засадах, виключно за їх ініціативою. Сертифікація передбачає зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника, зокрема з педагогіки та психології, оцінювання практичних умінь застосування сучасних методів і технологій навчання.