Довоєнний період

Зміна інституційно-правових засад функціонування системи освіти незалежної України розпочалася з ухвалення Закону ‘Про освіту’ 23 травня 1991 р., після проголошення державного суверенітету в 1990 р. Реформування освіти в Українській державі мало виконати низку стратегічних завдань. Це відродження й розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян; забезпечення пріоритетності розвитку людини; виведення освіти в Україні на рівень освіти розвинутих країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад; подолання монопольного становища держави в освітній сфері через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів; глибока демократизація традиційних навчально-виховних закладів тощо. 

У період 1991–2003 рр. національна система освіти здебільшого зберігала традиції радянського минулого, поступово змінюючись. Починаючи з 2004 р. відбувалась істотна трансформація інституційно-правової бази освіти під впливом євроінтеграційних процесів, оскільки Україна задекларувала курс на вступ до ЄС. Це зумовило відповідні зміни в усіх сегментах освіти – від дошкільної до вищої.

Підписанням Угоди про асоціацію з ЄС у 2014 р. Українська держава взяла на себе зобов’язання сприяти розвитку європейського співробітництва в галузі освіти, навчання та молодіжної політики. 5 вересня 2017 р. було прийнято новий Закон України ‘Про освіту’, який дав потужний поштовх подальшому реформуванню системи освіти України та розв’язанню завдань із входження в європейський освітній простір.

Визначені довоєнні стратегічні орієнтири окреслили напрями подальшого вдосконалення інституційно-правової бази системи освіти України в контексті соціальних змін, розвитку національної економіки задля зміцнення позицій нашої держави в європейському освітньому просторі.

Період воєнного стану

Із початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 р. ворожій атаці піддався соціально-економічний устрій України, значних руйнувань і пошкоджень завдано інфраструктурним об’єктам, будівлям суспільно-соціального призначення, серед яких досить багато закладів освіти. Деякі міста й селища України російськими артилерійськими обстрілами та авіаційними бомбардуваннями було повністю стерто з її мапи, що змусило жителів цих населених пунктів масово евакуюватися, утікаючи з окупованих територій і тих, де ведуться активні бойові дії.

Система освіти України опинилася в нових реаліях функціонування, а перед освітніми менеджерами постали такі питання, які до сьогодні ніхто не вирішував. Уведення воєнного стану, скорочення економічної активності призвели до значного дефіциту, від якого страждають державний та місцеві бюджети, а також до істотного зменшення видатків на освіту, оскільки всі можливі ресурси необхідно мобілізувати для задоволення оборонних і гуманітарних потреб.

Безцінною й життєво необхідною в цей скрутний час стала та залишається постійна підтримка України з боку європейських і міжнародних партнерів та донорів.

Завдяки підтримці європейських партнерів і згуртованості суспільства сфера освіти не припинила свого функціонування під час військових дій, а держава змогла у 2023–2024 рр. продовжити та поглибити розпочаті освітні реформи.

Основні пріоритети й напрями реформування освіти України визначено у стратегічно-концептуальних урядових документах, серед яких доцільно виокремити Візію майбутнього освіти і науки України та Стратегічний план діяльності Міністерства освіти і науки України до 2027 року ‘Освіта переможців’. 

Візія майбутнього освіти і науки України представляє стратегічне бачення розвитку освітньої та наукової систем України в майбутньому, зокрема з урахування викликів, спричинених воєнним станом. Головною метою цього документа є окреслення ключових напрямів реформування й модернізації освіти та науки, визначення пріоритетів і принципів розвитку. У Візії майбутнього освіти і науки України зауважується, що наша країна стоїть на порозі трансформацій. Сьогодні освітній процес у державі відбувається під звуки сирен та обстрілів. Дехто взагалі втратив можливість навчатися. Війна, вимушена міграція, з одного боку, й глобалізація та євроінтеграція, з другого, – усе це вимагає змін у підходах до освіти й науки. Наголошується, що всупереч наявним перешкодам освіта повинна стати ключем до відновлення відчуття надії та можливостей для майбутнього, допомагаючи людям знайти своє місце в нових реаліях. Зазначений документ має на меті сприяти створенню сучасної освітньої системи, що відповідатиме потребам і запитам українського народу, враховуватиме виклики та використовуватиме наші можливості. Освіта – це ключ до успіху кожної нації, основа прогресу й розвитку, фундамент майбутнього. Україна побудує систему освіти і науки, яка розвиватиметься разом із країною й розвиватиме її.

Стратегічний план діяльності Міністерства освіти і науки України до 2027 року «Освіта переможців» було розроблено на основі Візії майбутнього освіти і науки України й державних програмних документів, які визначають стратегії розвитку України та її інтеграції в Європейський Союз. План окреслює й конкретизує напрями реформування освіти України, містить дев’ять пріоритетів МОН до 2027 р., що охоплюють ключові сфери діяльності МОН. 

З урахуванням взаємодії українського й глобального (світового) факторів, а також євроінтеграційного контексту окреслено такі напрями подальшого освітнього (реформування):

Зміст і сенси. Формування системи цінностей та культури, які сприятимуть розвитку цілісної й щасливої особистості, професіонала, громадянина України, спроможного успішно самореалізуватись і сприяти розбудові суспільства та економіки.

Здобувачі освіти. Розбудова екосистеми поваги, розвитку, інклюзивності та безбар’єрності, в якій враховано потреби, інтереси й таланти кожної особи.

Педагог і вчений. Забезпечення гідних умов праці, справедливої оплати та можливості безперервного професійного розвитку вихователів, учителів, практичних психологів і працівників інклюзивно-ресурсних центрів, викладачів, науковців.

Система та мережа. Забезпечення умов для створення ефективної мережі закладів освіти й науки з урахуванням інтересів учасників освітнього процесу, потреб держави та громад.

Простір. Трансформація освітнього простору таким чином, щоб він стимулював розвиток та інновації, був комфортним і доступним, забезпечував усім учасникам навчального процесу максимальні можливості для розвитку й самореалізації.

Спроможність менеджменту. Модернізація управління в освіті та науці шляхом упровадження найкращих управлінських практик і систем мотивації.