Політична ситуація

1 грудня 1991 р. на всеукраїнському референдумі народ абсолютною більшістю голосів підтвердив прагнення жити в самостійній державі. У країні почалися демократичні перетворення. Нова українська влада проголосила програмні орієнтири своєї політики, як-от: розбудова демократії; забезпечення добробуту населення, основних прав і свобод людини; побудова соціально спрямованої економіки тощо. Однак політична ситуація в Україні в перші роки незалежності залишалася напруженою.

28 червня 1996 р. було прийнято Конституцію, якою Україну визначено суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а людину – найвищою соціальною цінністю. 

Згідно з Конституцією, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює владу безпосередньо й через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу й судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

В Україні визнається й діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції й повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної й ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією та законами України.

Захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу.

Починаючи з 2004 р. відбувалась істотна трансформація інституційно-правової бази під впливом євроінтеграційних процесів, оскільки Україна задекларувала курс на вступ до ЄС. 

Угода про асоціацію України з ЄС була ініційована у 2012 р., але 21 листопада 2013 р., за президентства проросійського політика Віктора Януковича, уряд припинив підготовку до її підписання. Як глава держави Янукович узяв участь у саміті ЄС, що проходив 28–29 листопада 2013 р. у Вільнюсі, де зазначену угоду планувалося підписати, але цього не було зроблено. Відмова від її підписання стала приводом для початку Євромайдану (Революції гідності) та в підсумку призвела до усунення Віктора Януковича й уряду Миколи Азарова.

Угоду про асоціацію з ЄС було підписано у 2014 р.: політичну частину – 21 березня (прем’єр-міністр Арсеній Яценюк), економічну частину – 27 червня (п’ятий президент України Петро Порошенко). Тим самим Українська держава взяла на себе зобов’язання сприяти розвитку європейського співробітництва, зокрема в галузі освіти, навчання та молодіжної політики, з метою поліпшення взаєморозуміння, активізації міжкультурного діалогу й поглиблення знань щодо відповідних культур з урахуванням культурного та мовного розмаїття.

1 січня 2016 р. Україна приєдналася до Поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (Deepand Comprehensive Free Trade Areas). З 11 червня 2017 р. українським громадянам було надано безвізовий режим для в’їзду до країн Шенгенської зони на термін до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Угода про асоціацію офіційно набрала чинності 1 вересня 2017 р.

21 лютого 2019 р. норми щодо стратегічного курсу України на набуття членства в ЄС та в НАТО було закріплено в її Конституції. Відтоді Україна прагне повної інтеграції й вступу до Євросоюзу.

12 жовтня 2021 р. Україна уклала авіаційний безвіз із ЄС. 

24 лютого 2022 р. розпочалося повномасштабне російське вторгнення. Ця трагічна подія повністю змінила політичну й економічну ситуацію в Україні. 

Незважаючи на широкомасштабні військові дії, 28 лютого 2022 року Україна подала заявку на вступ до ЄС. Європарламент, Єврокомісія та Європейська рада підтримали її, й 23 червня Україна отримала статус кандидата в члени ЄС. 14 грудня 2023 р. Рада Євросоюзу вирішила розпочати переговори щодо вступу України до ЄС. 25 червня 2024 року відбулася Перша міжурядова конференція, що уможливило початок офіційних переговорів про вступ України до ЄС.

Економічна ситуація

Економіка України є змішаною, її основу становлять багатогалузева промисловість, сільське господарство та сфера послуг. 

Вона стрімко зростала в період з 2000 р. до світової фінансово-економічної кризи 2008 р. Її післякризове відновлення відбулося лише у 2010 р., і зростання тривало до 2013 р., в якому в Україні спостерігався нульовий приріст ВВП.

Анексія Криму рф на початку 2014 р. та війна на Донбасі, що розпочалася навесні того ж року, завдали серйозної шкоди економіці України. У 2014–2015 рр. вона зазнала істотного спаду: на 6,8% ВВП у 2014 р. зі зниженням на 12% ВВП у 2015 р. Упродовж 2016–2018 рр. українська економіка швидко зростала й досягла майже 80% свого розміру докризового 2008 р. У квітні 2017 р. Світовий банк заявив, що темпи економічного зростання України у 2016 р. становили 2,3%, і це поклало край рецесії.

За інформацією Світового банку, у 2019 р. економічне зростання в Україні було стабільним, на рівні 3,2% ВВП, завдяки високому урожаю сільськогосподарських культур, а також за рахунок секторів, залежних від внутрішнього споживання. Але вже у 2020 р. ВВП країни знизився на 4,4% у зв’язку з пандемією COVID-19. У 2021 р. почалося поступове відновлення економічного зростання, й ВВП збільшився на 3%.

Через повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 р. національна економіка зазнала катастрофічних втрат. За оцінкою Міністерства економіки України, падіння ВВП у 2022 р. сягнуло 29,2 %. Великих збитків зазнали такі сектори економіки, як металургія, сільське господарство, енергетика та ін. Поряд із цим починаючи з 2023 р. економіка України почала перелаштовуватися й адаптуватися до умов війни. Наразі вона дедалі більше набуває рис економіки воєнного часу: відбуваються якісні зміни, що проявляються у структурних зсувах, і кількісні, які свідчать про пристосування бізнесу до режиму воєнного стану та перехід до фази відновлювального зростання. За підсумками 2023 р. Мінекономіки оцінює збільшення ВВП на рівні 5%. Позитивна динаміка цього показника очікується й у 2024 р.

Цільовим показником державного фінансування витрат на освіту є рівень у 7% ВВП. У 2000 році видатки зведеного бюджету на освіту складали 4,17 % ВВП, у 2005 році – 6,07% ВВП, у 2010 році – 7,40% ВВП, у 2015 році – 5,74% ВВП, у 2020 році – 6,02% ВВП. У 2021 р. видатки зведеного бюджету на освіту становили 6,7% ВВП, або 319,0 млрд грн. Повномасштабна збройна агресія рф проти України зумовила потребу в збільшенні оборонних видатків та обсягів фінансування української армії. У зв’язку з цим видатки на освіту було скорочено. За даними Державного вебпорталу бюджету, у 2022 р. видатки зведеного бюджету на освіту становили 290,76 млрд грн (6,2% ВВП); у 2023 р. – 308,6 млрд грн, що становило та 4,72% ВВП.

Максимальний рівень отриманої освіти населення України у віці від 15 до 70 років у 2021 році був доволі різноманітним. Повну вищу освіту отримали 26,21% населення, базову вищу – 1,85% населення, неповну вищу – 18,64% населення, професійно-технічну – 24,17%, повну загальну середню – 22,32%, базову, початкову загальну середню або не мають освіти 6,81% згаданого населення.