Освіта України до часів незалежності (ІХ ст. – початок ХХ ст.)
IX-XVI ст.
Перші школи на території України, про які історики мають свідчення, належать до початку становлення Давньоруської держави. Створення закладів освіти на території Давньоруської держави зумовлене запровадженням християнства як державної релігії. Заклади освіти не були масовими й були доступні для обмеженого кола – княжої родини та її оточення. Також освіченими були літописці й монахи.
За часів правління Ярослава Мудрого створювалися бібліотеки, перша з яких розташувалась у Софійському соборі (м. Київ), що описано в ‘Повісті минулих літ’.
У 1086 р. відкрито першу школу для дівчат при Андріївському монастирі в Києві. Усі, хто мав можливість здобути освіту, отримували її незалежно від статі.
До XVI ст. освітою займалися переважно при церквах і монастирях.
XVI-XVII ст.
Ця доба характеризується бурхливим розвитком освіти в Україні. У цей період освіта виходить за межі церкви, що відповідає загальноєвропейським тенденціям.
У 1550-і роки в Україні, як і в усій Європі, відкриваються єзуїтські школи. У них уперше втілено ідею, що освіта має бути безкоштовною.
Протягом 1580-х років в Україні відкриваються братські школи, тобто школи при братствах – громадських організаціях православних міщан. Це явище унікальне, притаманне лише Україні.
У 1650-і роки на території Гетьманщини кожний полк мав багато шкіл, практично в кожному населеному пункті. На території Запорізької Січі були так звані паланкові школи, що належали до окремих підрозділів – паланок.
На території Правобережної України, яка перебувала у складі Речі Посполитої, освіту на себе брала греко-католицька церква.
XVII-XIX ст.
У 1762–1796 рр., під час царювання Катерини ІІ, масова освіта поступово стає більш керованою державою. Відбувається руйнація автономії Гетьманщини, Слобідської України, Запорізької Січі й остаточне включення українських земель у склад Російської імперії. Частину населення покріпачено, але навіть кріпаки мали можливість навчатися.
Україна втрачає привілеї, відбувається русифікація освіти.
У 1860-і роки відкриваються земські школи.
Кінець ХІХ ст. – початок XX ст.
Розпочинає діяльність товариство ‘Просвіта’, яке теж створює школи. У 1918 р., із встановленням радянської влади, починається руйнація системи освіти. Здійснено уніфікацію класичної й практичної освіти, створено загальну для всіх освітню програму. Радянська школа об’єднала педагогіку та дидактику: школа була спрямована не тільки на те, щоб давати знання, а й на те, щоб насаджувати комуністичну ідеологію. Саме це стало її особливістю.
Також відбувається посилення насильницької русифікації українських шкіл, що тривало до проголошення незалежності України.
Джерело: Osvitoria.org (30 років Незалежності, понад тисячу років освіченості: історія української освіти).
Розвиток освіти за часів незалежності України (1991–2021 рр.)
Зміна засад функціонування системи освіти незалежної України розпочалася з прийняття Закону України ‘Про освіту’ 23 травня 1991 р., після проголошення державного суверенітету в 1990 р. (Декларація про державний суверенітет України). У вказаному законі закріплено право громадян України на освіту в усіх навчальних закладах, у т. ч. на безоплатну освіту в державних і комунальних навчальних закладах, незалежно від статі, раси, національності, соціального й майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, особливих освітніх потреб, місця проживання, інших ознак.
Упродовж 1991–1993 рр. сформувалися нові органи управління освітою. Зокрема, Указом Президента України в 1991 р. створено Міністерство освіти України. Від самого початку свого заснування Міносвіти активно забезпечувало трансформаційні процеси в системі освіти України, пов’язані з переходом від радянської ідеології до передових європейських стандартів освіти.
У період 1991–2003 рр. національна система освіти здебільшого зберігала традиції радянського минулого, змінюючись у міру розвитку в країні нових суспільних відносин.
Відповідно до суспільних перетворень змінювалось і освітнє законодавство. Зокрема, численні доповнення до Закону «Про освіту» було внесено після прийняття Конституції України в 1996 р.
На розвиток рамкового Закону України ‘Про освіту’ було прийнято закони України ‘Про професійно-технічну освіту’ (1998 р.), ‘Про загальну середню освіту’ (1999 р.), ‘Про позашкільну освіту’ (2000 р.), ‘Про дошкільну освіту’ (2001 р.), ‘Про вищу освіту’ (2002 р.) та інші законодавчі акти.
Починаючи з 2004 р. відбувалась істотна трансформація інституційно-правової бази освіти під впливом євроінтеграційних процесів, оскільки Україна задекларувала курс на вступ до ЄС. Це зумовило відповідні зміни в усіх сегментах освіти – від дошкільної до вищої.
Підписанням Угоди про асоціацію з ЄС у 2014 р. Українська держава взяла на себе зобов’язання сприяти розвитку європейського співробітництва в галузі освіти, навчання та молодіжної політики з метою поліпшення взаєморозуміння, активізації міжкультурного діалогу й поглиблення знань щодо відповідних культур з урахуванням культурного та мовного розмаїття.
Накопичення цих новацій зумовило необхідність перегляду Закону України ‘Про освіту’, нова редакція якого прийнята 5 вересня 2017 р. Оновлений закон дав потужний поштовх подальшому реформуванню системи освіти України та розв’язанню завдань із входження країни в європейський освітній простір.
Розвиток освіти України в умовах воєнного стану (2022–2024 рр.)
Із початком повномасштабної військової агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 р. ворожій атаці піддався соціально-економічний устрій України. Значних руйнувань і пошкоджень завдано закладам освіти. Деякі міста й селища України російськими артилерійськими й авіаційними бомбардуваннями були повністю стерті з мапи, що змусило жителів цих населених пунктів масово евакуюватися, втікаючи з окупованих територій і тих, де ведуться активні бойові дії. Війна спричинила зміни організаційної системи освіти України.
За даними ЮНІСЕФ, війна в Україні призвела до руйнівних наслідків для дітей у таких масштабах і темпах, яких не було з часів Другої світової війни.
За даними Офісу Генерального прокурора України, станом на червень 2024 р. у нашій країні через повномасштабну війну постраждало щонайменше 1 954 дітей. Ювенальні прокурори підрахували, що загинуло 554 дітей і 1419 дітей дістали поранення різного ступеня тяжкості.
Система освіти України опинилася в нових реаліях функціонування, а перед освітніми менеджерами постали такі питання, які до сьогодні ніхто не вирішував.
З перших днів війни Міністерство освіти і науки України звернулося з відкритим листом до міжнародних партнерів, зокрема міністрів країн ЄС, із проханням забезпечити підтримку системи освіти України.
У більшості закладів освіти було припинено навчання. Заклади освіти стали штабами допомоги населенню й військовим. Учасники освітнього процесу та науковці працювали як волонтери.
За короткий час в Україні було сформовано засади інституційно-правового регулювання освітньої сфери на період дії воєнного стану, що забезпечувало безперервність і доступність освіти. Було створено правові умови для евакуації та переміщення закладів освіти з окупованих територій і тих, на яких велися активні бойові дії. З цих питань видано понад 50 наказів МОН.
Водночас війна прискорила інтеграцію України в європейський освітній простір. 23 червня 2022 р. Європейська Рада прийняла історичне рішення про надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі. У висновку Європейської комісії було наголошено, що Україна має добре розвинену систему освіти з високим рівнем охоплення грамотністю (майже 100 %) та непоганими результатами в дослідженні якості освіти PISA-2018. Також підкреслено значний обсяг фінансування освітнього сектора (5,7% ВВП у 2021 р.) і високе охоплення українців вищою освітою.
1 лютого 2023 р. Єврокомісія оприлюднила Аналітичний звіт щодо заявки України на членство в Європейському Союзі – попередній звіт щодо стану секторальної інтеграції освіти до acquis ЄС, згідно з яким сфера освіти й культури – певний рівень підготовки до інтеграції: система освіти загалом узгоджується з цілями та політикою ЄС, зокрема щодо професійної підготовки і кваліфікацій.
Додаткова інформація: UkraineNOW.ua (Origins & History of Ukraine).